«Заповіді» вирішення конфліктів.
- Заповідь 1: конфлікт – це реальність, утекти від нього не вийде, гра в хованки не вирішить проблему.
- Заповідь 2: проблема не зникне тільки за твоїм бажанням. Не прикидайся й не одягай маску. Приховувати свої почуття – не найкращий варіант.
- Заповідь 3: учись боротися з проблемою, а не з людиною. Конфлікт виникає через спірне питання (складну ситуацію), а не через людину. Не переходь на особистості.
- Заповідь 4: проявляй повагу. Прислухайся до іншої людини. Слухай уважно. Слухати батьків або вчителів іноді нудно, але абстрагування не вирішує проблем.
- Заповідь 5: будь асертивним* – демонструй увічливу наполегливість. При вирішенні конфліктів не треба проявляти ні пасивність, ні агресію. Бути асертивним – це означає висловлювати свою думку впевнено та спокійно, бути сповненим поваги як до себе, так і до опонента.
- Заповідь 6: учись домовлятися. Це найважливіша навичка, яку слід набути. Уміння домовлятись допоможе тобі в довгостроковій перспективі.
- Заповідь 7: дотримуйся теперішнього часу. Не пригадуй минулі образи та розбіжності. Це ще більше посилить конфлікт.
- Заповідь 8: замовчування не допомагає. Ображатись на опонента так само погано, як і проявляти до нього агресію – проблема залишиться невирішеною. Обговорюй її.
- Заповідь 9: намагайся зрозуміти. Спробуй поставити себе на місце іншої людини. Не займай оборонну позицію й уважно аналізуй ситуацію з різних точок зору.
- Заповідь 10: навчись вибачатися. Встань перед дзеркалом і тренуйся, якщо це необхідно! Якщо ти не правий, прийми це, від цього ти не станеш «слабаком». Навпаки, тільки сильна людина може сказати «вибач». Це просте слово творить дива, спробуй!
ТИ АБО ХТОСЬ ІЗ ТВОЇХ ЗНАЙОМИХ ЧИ БЛИЗЬКИХ МАЄТЕ СУМНІВИ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНОЇ РОБОТИ, СТАЛИ ЖЕРТВОЮ ПРИМУСОВОЇ ПРАЦІ, ЯКЩО ВИЛУЧИЛИ ОСОБИСТІ ДОКУМЕНТИ, ПРИМУШУВАЛИ ДО НЕЗАКОННИХ ДІЙ – ЗВЕРТАЙТЕСЬ ЗА БЕЗКОШТОВНОЮ КОНСУЛЬТАЦІЄЮ:
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:
0 800 505 501 або 527 (безкоштовно з номерів мобільних операторів України).
**ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ**
5 порад для батьків
1. **Бути поруч**: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.
2. **Бути прикладом**: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…
3. **Спілкуватися**: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!
4. **Задіювати**: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…
5. **Відновлюватися**: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше…
Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!
Якщо у вас постійно крутяться думки, що не дають вам спокою ...
- «мені варто було бути більш готовим, не ігнорувати попередження про війну»;
- «мені потрібно було навчитись стріляти/ захищатись раніше»;
- «мені потрібно було подбати про авто/ бензин».
Це типово, коли людина, перебуваючи в ситуації загрози, повертається думками в минуле. Ви програєте подію в голові, згадуючи все, що робили і до чого це призвело. Або намагаєтеся зрозуміти, що пішло не так і уявляти собі, що було б, якби ви діяли інакше.
До певної міри це нормально. І це стається з усіма нами. Мозок обробляє отриманий досвід і саме тому ви не можете припинити думати про те, що трапилося. Ці думки є частиною процесу навчання — ми обмірковуємо, як варто було б вчинити, щоб при подібній ситуації бути більш готовими. Ми вчимось з помилок і для когось це може бути корисним.
Втім якщо ми цілковито сфокусовані на думках, що варто було зробити тоді у минулому — це стає проблемою, адже затуляє від вашої уваги нові можливості актуальні прямо зараз.
Добре це ілюструють слова Хелен Келлер: «Коли одні двері закриваються, інші відкриваються, але часто ми так довго дивимося на зачинені двері, що не помічаємо тих, які відкриті для нас».
️ Немає магічної техніки, щоб прибрати нав’язливі думки, але можуть стати в нагоді дві стратегії:
1. У момент прокручування думок про минуле, задайте собі питання про зараз, зміщуючи фокус на тут і тепер. Наприклад, «мені варто було приготуватись краще” (це про минуле). Натомість запитайте себе «ок, а що мені варто зробити прямо зараз?».
2. Спробуйте не боротись з думками. Думки — це просто думки, втім коли вони викликають дискомфорт і тривогу, ми прагнемо відштовхнути їх. Натомість треба прийняти — як одну з думок, які крутяться у вас в голові, вони приходять і йдуть, а думка — це просто думка, вона не = ви.
Якщо перестати зосереджувати всю свою увагу на одній лиш думці, що стосується минулого, тоді перспектива стає ширшою і ми зможемо бачити інші можливості чи потреби, що стосуються теперішнього часу.
1. Коли збираєте дитини в сховище, поясніть, що кожен герой казок проходить випробовування на сміливість та можливість витримати щось неприемне. Пригадате казки, які читалі дитині та визначіть, які там були випробовування. Це допоможе дитині зрозуміти не унікальність ситуації, допоможе запустити механізми адаптації.
2. Звістно, у сховищах холодно або жарко, тісно, темно і лячно. Але в нас є уява! Пограйте з дитиною в гру «А зараз вигадаємо щось кольрове, щось дивне, щось з вухами, та інше».
Так ми зможемо зменьшити вплив депривації від замкнутого простору.
3. Коли лунают вибухи та постріли, але Ви захищені, можно з дитиною уявляти великі крила Янголів, що боронять наших солдат, та допомогають їм нас захищати.
4. Малюнки захисникам. Коли у дитини виникають питання, що ми можемо зробити в допомогу, – малюйте з малечею малюнки підтримки та сміло викладайте їх у соціальні мережі. Так дитина побачить і відчує, що вона теж робить щось важливе.
5. Фізичні ігри, дихальні вправи, навчання за планом, вивчення іноземної мови теж допоможуть стабілізувати організму психічну систему після дезорганізацїі війсковим станом
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
- Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
- Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
- Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
- Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вчителі, керівництво школи, старші учні, батьки інших дітей, охорона);
- Повідомте керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання;
- Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.
У разі, якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні школи не вдається – повідомте поліцію! Захистіть свою дитину від цькування!
Міністерство цифрової трансформації у співпраці з ЮНІСЕФ та за інформаційної підтримки Міністерства освіти і науки України, Координаційного центру з надання правової допомоги та Міністерства юстиції України випустило чат-бот «Кіберпес». У чат-боті можна дізнатись про те, як діяти дітям, батькам і вчителям у випадку кібербулінгу.
Чат-бот у Telegram і Viber допоможе дізнатись, як визначити кібербулінг, як самостійно видалити образливі матеріали з соціальних мереж, а також куди звертатись за допомогою.
У чат-боті «Кіберпес» можна знайти інформацію про те:
- що таке «кібербулінг» та як він проявляється;
- як визначити контент, що містить кібербулінг;
- що робити, якщо вас кібербулять;
- як видалити матеріали, що містять кібербулінг;
- як попередити кібербулінг;
- як не бути кібербулером.
Кіберполіція відкрила електронну скриньку для звернень щодо деструктивних Інтернет-спільнот. Громадяни можуть повідомити про небезпечний контент.
За електронною адресою: savechild@cyberpolice.gov.ua кіберполіція приймає звернення щодо небезпечних Інтернет-спільнот або відеороликів, що містять заклики до дітей зловживати алкогольними напоями чи наркотичними речовинами тощо.
Повідомити про правопорушення, вчинене з використанням засобів електронно-обчислювальної техніки, можна за формою зворотного зв’язку на сайті: https://ticket.cyberpolice.
Для отримання консультації кваліфікованого спеціаліста, інформації про стан розгляду поданого раніше електронного звернення або отримання роз'яснення щодо діяльності підрозділу – звертайтеся на електронну адресу callcenter@cyberpolice.gov.ua, або за телефоном – 0 800 50 51 70 (понеділок- п’ятниця з 09:00 до 18:00).
Шановні батьки, у випадку, коли ваші діти виявляють відчай, слід
поводитися наступним чином:
1. Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з особистістю, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що можевідштовхнути дитину
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй «вилити» вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
7. Виявляйте щиру участь та інтерес до дитини, не вдавайтеся до допиту, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.
8. Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про особистісні, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.
10. Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас відчувати
себе безпорадними, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її – ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм та підтримувати.
12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!
Поради батькам для підвищення самооцінки дитини:
- завжди підкреслюйте все добре й успішне, що властиве вашій дитині. Це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру у майбутнє, покращує психологічний стан;
- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті тощо;
- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;
- приймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є - не за гарну поведінку та успіхи, а просто тому, що вони ваші діти, ваша кров, ваші гени,тмайже ви самі;
- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь негативним оцінюванням, не засуджуйте її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки проходить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;
- слід тактовно і розумно підтримувати усі починання своєї дитини, які ведуть до підвищення самооцінки, особистісного зростання, фізичного розвитку, успішності власної діяльності і життєдіяльності: майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.
Визначення готовністі дитини до школи
Загальний світогляд:
– Прізвище, ім’я.
– Дата народження.
– Свій вік.
– Ім’я та по батькові батьків.
– Домашню адресу.
– В якій країні живе.
– Знання тварин ( диких, свійських).
– Знання рослин.
– Знання професій, видів спорту, транспорту.
– Уміти пояснювати природні явища.
– Пори року, місяці за сезонами, дні тижня.
– Розуміти значення понять “вчора”, “сьогодні”, “завтра”;
– Знати дні тижня, їх послідовність;
– Уміти називати місяці року.
Мислення :
– Визначення четвертого зайвого
– Складання із паличок для рахунку.
– Складання фігур із частин.
Пам’ять:
– Запам’ятати 10 слів або цифр.
– Запам’ятовування картинок, фігур. символів ( до 10 штук).
Мова :
– Артикуляція, вимова.
– Відповідати на запитання і задавати їх.
– Будувати розповіді за картинками.
– Складати речення.
– Вивчати напам’ять вірші.
Моторика:
– Правильно тримати ручку, олівець, пензлик.
– Уміти креслити пряму лінію.
– Писати друковану літеру за зразком.
– Вирізати з паперу.
– Охайно клеїти.
– Малювати як окремі зразки, так і сюжетні малюнки.
– Виготовляти аплікаціїї.
Математичні знання:
– Знати цифри ( від 0 до 9).
– Називати числа в прямому та зворотному порядку.
– Розв’язувати елементарні задачі на додавання та віднімання.
– Співвідносити цифру і число предметів.
– Порівнювати по довжині, висоті, ширині;
– Орієнтуватися на листі паперу;
– Розрізняти форму предметів;
– Складати із декількох трикутників, чотирикутників фігури більшого розміру;
– Вимірювати довжину предметів з допомогою умовної міри;
– Порівнювати до 10 предметів різних за величиною;
– Ділити коло, квадрат на 2, 4 рівні частини.
Рекомендації учням щодо проходження ЗНО
Для того щоб ви могли впевнено впоратися з тестом у напруженій обстановці ЗНО, почніть готуватись до тестування заздалегідь. А як краще впоратися з цим завданням, вам підкаже цей матеріал.
Тренуйся. Перед офіційним тестуванням варто виконувати якнайбільше опублікованих тестів - просто заради тренування. Не можна навчитись добре виконувати тести, не тренуючись на них самих, підмінюючи цю практику іншими видами контролю й самоконтролю. Ці тренування не тільки знайомлять з типовими конструкціями тестових завдань, а й дають вам інший досвід - самоспостереження й оптимальної саморегуляції під час тестування.
Поспішай. Тренуйтеся із секундоміром у руках. Порівнюйте час, необхідний для виконання тестів зовнішнього оцінювання. Обмежуйте його. Без подібних обмежень, що змушують працювати в максимально швидкому темпі, без імітації змагальної ситуації, неможливо змоделювати той стрес (напругу), що викликає будь-яке тестування.
Випробовуй. У тренуваннях застосовуйте правильну тактику, тобто додержуйтесь усіх рекомендацій, як правильно вирішувати окреме завдання чи тест у цілому. Наприклад, не слід двічі перечитувати малозрозумілу інструкцію, а треба відразу ж познайомитися з варіантами відповідей. Тоді зміст відповідей прояснить вам, що ж саме є необхідним в інструкції до даного завдання. Це конкретний приклад тактики, яку треба випробовувати. Її можна освоїти й ефективно застосовувати, тільки активно тренуючись у тестуванні.
Пропускай. Треба навчатися пропускати важкі чи незрозумілі завдання. Пам'ятайте: у тесті завжди знайдуться такі завдання, з якими ви обов'язково впораєтесь. Просто нерозумно не дібрати балів тільки тому, що ви не добрались до «своїх» завдань, а застрягли на тих, навчальний матеріал яких вам невідомий. Звичайно, така тактика може принести успіх далеко не завжди. Якщо тест побудований за принципом «сходів» і починається з легких запитань, то не варто пропускати всі перші завдання.
Вгадуй. Якщо ви не впевнені у виборі, але інтуїтивно можете віддати перевагу якійсь відповіді перед іншими, то інтуїції варто довіряти! Така довіра, як правило, призводить до приросту балів.
Виключай. Багато завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати відразу правильну відповідь, а послідовно виключати ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє концентрувати увагу всього на одній-двох відповідях (а це легше), а не відразу на п'ятьох-сімох (що набагато складніше).
Скорочуй вибір. Якщо кілька відповідей (1-2) із чотирьох чи п'яти варіантів здаються вам зовсім невідповідними, а інші такими, що підходять з рівною ймовірністю, то в цьому випадку правильніше буде не пропускати це завдання, а намагатись вибрати відповідь з інших просто навмання. Шляхом такої тактики ви отримаєте більше балів. Це - теорія ймовірності. Адже «негативне знання» (про те, яка відповідь точно не підходить) - це теж знання, і нерозумно відмовлятись від його використання.
Думай тільки про поточне завдання. Коли ви бачите завдання (запитання), забувайте все, що було в попередньому: як правило, завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які ви застосували в одному (уже вирішеному вами), як правило, не допомагають, а тільки заважають сконцентруватись і правильно вирішити інше завдання. Ця установка дає безцінний психологічний ефект - забудьте про невдачу в минулому завданні (якщо воно виявилось вам «не по зубах»). Думайте тільки про те, що кожне нове завдання - це шанс набрати бали.
Читай завдання до кінця. Поспіх не повинен призводити до того, що ви будете намагатися зрозуміти умови завдання за «першими словами» й добудовувати кінцівку у власній уяві. Це вірний спосіб зробити прикрі помилки в найлегших запитаннях.
Не засмучуйся. У будь-якому професійно підготовленому тесті є завдання, з якими ви просто не зможете впоратись. Більше того, усі 100 % завдань зможуть виконати лише одиниці! Тому немає ніякого сенсу розхлюпувати емоційну енергію на передчасну досаду. Навіть якщо вам здається, що ви допустили занадто помилок і просто завалили тест, пам'ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з'ясуватися, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви одержите якщо не найвищий тестовий бал, то цілком пристойний. Ця установка особливо знадобиться «круглим відмінникам», які звикли при звичайних методах контролю домагатись максимального результату. Якщо ви хочете стати класним «тестовим бійцем», навчайтесь не тільки наносити удари, а й «тримати» їх (якщо висловлюватись термінами боксу). Треба категорично відмовитись від «комплексу відмінника», який не звик непохитно переносити окремі локальні невдачі.
Заплануй два кола. Сплануйте середній час на кожне завдання таким чином, щоб за дві третини (максимум три чверті) тестування пройти всі завдання «за першим колом». Тоді ви встигнете набрати максимум балів на легких для вас («своїх») завданнях, а потім зможете подумати й добрати щось на важких, які вам спочатку довелось пропустити.
В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.
Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.