День пам'яті захисників Донецького аеропорту

Сьогодні в Україні відзначають День пам'яті захисників Донецького аеропорту, яких за мужність та неймовірну стійкість народ назвав кіборгами.
Героїчна оборона Донецького аеропорту, яка стала символом незламності та мужності українських військових, тривала 242 дні: з 26 травня 2014 року по 22 січня 2015 року.
Саме у ці чорні дні ми втратили нашого односельчанина Володимира Бузенка - Героя сучасної України, її мужнього визволителя! Він володів надзвичайним даром – всеперемагаючою любов’ю до України, вірою в Бога й у свій народ. Він був добрим і щирим хлопцем, який так зворушливо, відчайдушно вірив в Україну та ніколи не сумнівався в перемозі світла над темрявою і жостокістю. Його портрет, як і портрет усіх інших нескорених духом захисників, – це людина, яка зуміла подолати свій страх перед невідомим і піти за мрією, заради якої мільйони українців у всі часи вступали у двобій зі злом.
Ми, молоде покоління, глибоко захоплюємося відвагою, силою духу і стійкістю Володі, який віддав своє життя на Сході України, захищаючи кордони рідної країни. Володя більше ніколи не зайде до своєї домівки, не привітається з рідними, не поцілує кохану, не обійме маму… Він заслужив собі Царство Небесне. Його дух завжди пильно спостерігатиме за тими, кого так любив, за Україною, заради якої пожертвував більше, аніж всім. Тому ми не маємо права зрадити його ані на діях, ані подумки. Адже любов до України – це ідея серця безстрашного Героя-кіборга Володимира Бузенка.
Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі.
Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!
Герої не вмирали – йшли у вічність,
Все більше янголів на варті снів.
І плине кача, і в лампадках свічі
Знов плачуть-тануть в пам’ять про синів.
Між них і ти, віднині теж небесний,
Назавжди – воїн, мужній захисник.
І то для тебе недоквітли весни,
Недозвучала пісня про рушник.
Я знаю, й там, у царстві неземному,
Ти зброї не складеш – козацький рід.
Ти янголом-хранителем додому
Повернешся і станеш близ воріт.
Пробач, не зберегли і не зуміли
Зробити, щоб не збільшувався стрій
Небесних. Виростають знов могили,
І нові янголи на варті мрій.
Але я вірю: все у нас ще буде,
За нами правда і висока ціль.
Небесні захищають наші будні,
Одвічний приклад і одвічний біль.